Шановні батьки!
Дозвольте відрекомендувати Вам активістів учнівського самоврядування 7-Б класу!
|
Президент школи |
Борейчук Надія |
|
Староста класу |
Ткач Віолетта |
|
Заступник
старости |
Світич Олена |
|
Дозвілля та культура |
Гребьонкіна Дар’я |
|
Книжкова
лікарня |
Гнатишина Юлія |
|
Трудовий
десант |
Ільясов Данило |
|
Знання |
Бесараб Катерина |
|
Турбота |
Кислова Анна |
|
Прес-центр |
Світич Олена |
|
Спорт |
Хрокало Дмитро |
Шановні батьки!
Перейдіть за цим посиланням на сайт нашої школи та знайдіть цікаву та корисну інформацію для себе та дітей :
https://www.facebook.com/groups/179624886008028/?ref=share
Шановні батьки!
Рекомендую взяти до уваги правила безпеки життєдіяльності дітей!
Шановні батьки!
А чи знаєте Ви -що таке булінг???
З 19 січня 2019 року в Україні набув чинності закон №2657-VIII щодо протидії булінгу, який передбачає введення штрафів та притягнення винуватців до адміністративної відповідальності.
Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам!!! Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
- Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
- Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
- Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
- Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
- Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
- Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
- Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
- Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
- Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Чому діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних причин:
- Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
- Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
- Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
- Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
- Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
- Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
- Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
- Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
- Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
- Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
- Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
- Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
- Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
- Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
- Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
- Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пропоную подивитись відео :
https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQco
https://www.youtube.com/watch?v=uMg-8ijfM-s
У нас немає у класі жорстоких та бездушних дітей і я завдячую батькам за виховання моїх учнів !
Як змусити дитину вчитися
ЯК НЕ ЗНЕОХОТИТИ ДІТЕЙ ВІД ШКОЛИ
НЕ МОЖНА завищувати вимоги, перевантажувати навчанням, різко змінювати своє ставлення до дитини: поважайте новий статус чада. Ваш син тепер школяр!
НЕ ВАРТО казати «Ти – школяр, ти мусиш це робити!», бо якщо у першокласника щось не виходитиме, в нього може розвинутися почуття неповноцінності, тривоги… Найголовніше у початковій школі – навчити дитину вчитися. Вона має розуміти серйозність поставлених завдань і навчитися виконувати їх з охотою.
У перші місяці можна залучати якісь зовнішні фактори: гарна шкільна форма, ранець, ручки, пенали... Видавайте не все одразу, а поступово. Тоді це стане приводом залюбки іти до школи, мовляв, сьогодні я йду з новою ручкою, а завтра ще з чимось…
ЯК ПРАВИЛЬНО ХВАЛИТИ І СВАРИТИ?
Похвала – потужний стимул для розвитку дитини, вироблення навичок… Хваліть за старанність, але тільки тоді, коли дитина сама докладає зусиль… Не перехваліть, коли їй щось дається легко. Коли школяр виконав завдання – цікавтеся, у який спосіб він досягнув мети.
А сваріть тільки за скоєне. Але! Ніколи не сваріть кілька разів за одне й те ж. Покарання має бути швидким та одноразовим. Зробив – одразу покарали, проявили невдоволення і забули. Ніколи не кричіть! Ваш істеричний крик – це найгірше покарання. Не кажучи вже про побиття. У жодному разі не бийте рукою (дорослий ніколи не розрахує силу удару), ліпше шльопніть ременем або лозиною… Дієвіше і найправильніше – коли ви відчуваєте наближення отої скандальної ситуації, переключити увагу дитини на якусь справу чи на інший предмет. Приміром: «О, а зробімо з тобою…» чи «Дивись-но, яка іграшка, пташка» тощо… Неадекватну поведінку дитини попереджуйте ігровою формою спілкування.
«А ТУТ ХЛОП – І ВСЕ РОБИ САМ…»
Часто батьки вимагають від дитини добре вчитися, але відразу змушують самотужки виконувати домашні завдання. Це дуже помилкове рішення.
Дітям треба допомагати, але не робити завдання за них. Радше пояснити, як розв’язати ту чи ту вправу. Варто вчити самостійності, проте не перекладати всю відповідальність на плечі дитини.
Успіхи вашого школяра залежать не лише від нього. Спочатку дуже важливі підтримка батьків і вчителів. Дитина адаптується до школи за місяць-півтора. Якщо йдеться про шестирічок, то цей процес може тривати рік. Тому не можна казати школярикові: роби уроки сам. Це йому незрозуміло, він образиться, що з ним гралися-гралися, а тут хлоп – і все роби сам… Завдання батьків – провести процес адаптації до школи якнайменш болісно. Вчити дитину робити уроки самостійно треба так само, як ви вчили його гратися… У першому класі в першому півріччі домашні завдання не мають задавати, а далі ви мусите дивитися, що задали, як дитина це виконує, чи розуміє, що робить. Тільки так навчають бути самостійними. І це відбувається доти, доки дитина не скаже: «Я сама».
Шість діючих способів привчити дитини до дисципліни
Навряд чи хтось буде заперечувати важливість і значення порядку й дисципліни. Щоб вирости повноцінним членом суспільства, дитина повинен знати, що таке дисципліна й розуміти як потрібно поводитися в тих або інших ситуаціях. Неслухняні норовливі діти не рідкість, кількість дітей регулярно випробовують терпіння батьків, величезно. На жаль, немає чудодійного засобу або методу, який би в найкоротший термін зробив з вашої дитини паиньку.
Якщо ваші діти відмовляються слухати те, що ви говорите й слово "дисципліна" для них порожній звук, те як змусити дитину слухатися, не граючи при цьому роль злісного й швидкого на розправу наглядача?
Заохочуйте гарні поводження
Для деяких батьків суттю дисципліни є покарання за будь-яку провину, при такому підході вони часто залишають без уваги гарне поводження своєї дитини. У цьому випадку за допомогою горезвісного пряника можна домогтися набагато більше, ніж використовуючи гіпотетичний батіг. Заохочуючи гарні вчинки дитини, тим самим ви фокусируете його увага саме на позитивних моментах, на поводженні, яке б ви хотіли бачити в дитини, а не на тім, як він надходити не належний
Тут теж дуже важливо не перегнути ціпок, політика заохочення не означає, що ви повинні видавати своїй дитині фунт шоколаду щораз, коли він піднімає з підлоги скріпку або якийсь дріб´язок. У політику заохочення теж є свої рівні. Якщо дитина забрала у своїй кімнаті, похвалите його, скажіть, що він молодець, і ви раді, що він зробив це сам. Але також є речі, за які не гріх нагородити дитини й чимсь більшим, ніж добрим словом
Установлюйте чіткі правила
Якщо ваші вимоги до дитини розпливчасті й виносяться на обговорення тільки, коли те або інше правило порушується, дитині важко засвоїти чого саме від нього хочуть, і якою мірою він повинен ці правила дотримувати. Правила поведінки встановлюють саме батьки, вони повинні чітко дати зрозуміти дитині як він повинен поводитися в тій або іншій ситуації й чого він робити не повинен. Намагайтеся чітко пояснити ці правила дитині, але не коштує цього робити, коли ваш син або дочка розстроєні або пригноблені
Прищеплюючи дитині поняття про дисципліну, ви також здатні витягти користь із цього процесу. Наприклад, якщо у вас видалася невелика перерва, не бійтеся відволікти дитини від гри, скажіть, що вам потрібна допомога. Якщо ваша дитина припинить гру й піде допомагати вам, зробіть те, що ви планували й, подякувавши, відпустите сина або дочку грати. Якщо ж подібне прохання викликає істерику, вам доведеться запастися терпінням. Повторюйте подібні прохання час від часу й згодом дитина повинен зрозуміти, що, якщо мама говорить це, значить потрібно відкласти убік іграшки й робити те, що говорять
Не вступайте в суперечки
Як упоратися з дитиною, що сперечається з вами, за всяку ціну намагаючись домогтися свого? Намагайтеся уникати свідомо програшних аргументів. Наприклад, якщо дитина вважає, що ваше відношення до нього несправедливо, просто скажіть " Я знаю", на твердження, що у всіх його друзів є та або інша річ, а в нього ні, цілком можна дати та ж відповідь. Якщо ваша вимога або правило вже обговорювалася раніше, твердо нагадаєте дитині, що ви це вже йому говорили й свого рішення міняти не збираєтеся. Іноді чим менше ми говоримо, тим чіткіше ми даємо зрозуміти чого ми, властиво, хочемо від опонента
Візьміть тайм-аут
Ви напевно не раз чули, що діти повинні усвідомити й відчути наслідку того що вони роблять, і якомога швидше. Але також існує думка, що батькам не варто губити самовладання й спілкуватися з дитиною в спокійному тоні. На ділі, не завжди виходить стримувати свої емоції й правильно реагувати на вчинки свого чаду
Не квапитеся відразу ж приймати рішення, заспокойтеся й дайте собі час усе обміркувати. Скажіть дитині, що вам потрібно час, щоб розібратися зі сформованою ситуацією. Контролюючи свої емоції, насамперед, покажіть дитині, що ви розумієте його, а потім укажіть на те, які наслідки може мати його вчинок. Таким чином, у вашого сина або дочки буде час обміркувати своє поводження й зрозуміти до чого воно може привести. Не кричите на дітей, не обрушуйте на них весь свій гнів. Дайте їм зрозуміти, що це їх проблема
Будьте послідовні й тверді у своїх вимогах
Іноді додержуватися встановлених правил нелегко не тільки для дітей, але й для їхніх батьків. Багато батьків ідуть на поступки, якщо діти починають причинятися або заперечувати їхні вимоги. Дуже часто батьки самі не досить наполягають на дотриманні встановлених ними правил. Якщо ваші вимоги нечітко змальовані й часто міняються, автоматично все, що ви говорите ставитися під питання. Діти ніколи не зрозуміють, чого конкретно від них хочуть, якщо вони не мають ясного подання про те, що саме жадають від них батьки
Можливо, ви боїтеся, що своєю строгістю ви позбавите дитину радості. Повірте, насправді дисципліна й певні обмеження корисні для дитини. Установлені правила й порядок надають дитині почуття впевненості, відчуття, що батьки піклуються про нього. Згодом ви можете перейти до більше гнучкої політики. У віці 9-12 років дітям можна надати більше волі, чим колись, але не варто забувати про безпеку й здоров´я дитини
Будьте гідним прикладом для наслідуванняХочемо ми того чи ні, але наші діти беруть приклад з нас. Ви можете давати своїй дитині тисячі рад, але ваш особистий приклад впливає на його поводження й відношення до миру набагато більше, ніж всі ваші слова. Насамперед, дитина вчиться чомусь, наслідувати батьків і людям, які його оточують. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була чесним, будьте чесні самі. Ваші гарні манери послужать гідним прикладом для наслідування, будьте ввічливі не тільки на людях, але й будинку, і ваша дитина виросте ввічливим і вихованим
Будьте гідним прикладом для наслідуванняХочемо ми того чи ні, але наші діти беруть приклад з нас. Ви можете давати своїй дитині тисячі рад, але ваш особистий приклад впливає на його поводження й відношення до миру набагато більше, ніж всі ваші слова. Насамперед, дитина вчиться чомусь, наслідувати батьків і людям, які його оточують. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була чесним, будьте чесні самі. Ваші гарні манери послужать гідним прикладом для наслідування, будьте ввічливі не тільки на людях, але й будинку, і ваша дитина виросте ввічливим і вихованим
Виховання дітей - процес нелегкий. Навіть, якщо ви приділяєте своїй дитині увесь свій час, на цьому шляху ви неминуче будете стикатися із труднощами й проблемами. Будучи родителями, ми додаємо всі зусилля, щоб наші діти виросли чималими й вихованими, це неймовірно важка праця, але для люблячих мамів і пап це сама приємна робота
Коли дитині потрібен репетитор?
Батьки, у яких підростають діти - школярі, рано чи пізно стикаються з проблемою неуспішності з того чи іншого предмету. Причин на це може бути декілька. Можливо, шкільний вчитель недостатньо грамотний або терплячий. Іноді самі батьки не можуть приділяти достатньо уваги дитині, не займаються з нею та не допомагають виконувати домашні завдання. У цьому випадку, зазвичай, доводиться звернутися за допомогою до професійного педагога.
Коли дитині потрібен репетитор?
1. Не секрет, що діти мають різний склад розуму. Комусь легко даються українська мова та література. Хтось без проблем вирішує найскладніші завдання з математики. При цьому, зазвичай, є предмети, які навпаки даються дуже важко. Придивіться до своєї дитини, розпитайте, що їй найважче вчити. Цілком можливо, що саме в такій довірливій розмові Ви визначите з якого предмету потрібен репетитор.
2. Шкільна програма розрахована на не найобдарованіших дітей. Буває, що малюк легко засвоює те, що йому викладають у школі і відверто нудьгує на уроках. У цьому випадку репетитор може скласти програму з більш поглибленого вивчення матеріалу. Тоді школяр не тільки не буде нудьгувати, а, навпаки, буде ще більше розвиватися. Здобуті знання стануть йому в нагоді у майбутньому, коли прийде час вступати в інститут.
3. Дитина захворіла і пропустила декілька дуже важливих занять. За цей час її однокласники значно просунулися шкільною програмою і тепер вивчають зовсім новий матеріал. Безперечно, у цьому випадку допоможе репетитор. Кілька занять з професіоналом допоможуть надолужити пропущене. Це дозволить дитині відчувати себе набагато впевненіше.
Бувають і інші випадки, у яких потрібна допомога репетитора. Педагог повинен бути фахівцем у своєму предметі, має працювати за спеціальними методиками, що враховують індивідуальні здібності дитини.
Ознаки, що вказують на необхідність репетитора:
• малюк засмучений своїми успіхами в школі;
• його успішність погіршилася з одного предмету або з усіх предметів одночасно;
• дитина старанно вчиться, намагається виконувати всі завдання, але її успішність не радує;
• малюк втратив інтерес до навчання, відмовляється виконувати домашні завдання;
• дитина вважає, що вчитися в школі дуже просто, нудьгує на уроках.
Під час вибору репетитора обов'язково звертайте увагу на його професійні якості, знання предмета. Не менш важливими є психологічні чинники. Добрий репетитор повинен бути чуйним, але впевненим у собі педагогом. А знання психології має допомагати йому не тільки навчати дитину, а й правильно реагувати на її примхи.
Немає коментарів:
Дописати коментар